9 червня у конференц залі К-ПНУ імені Івана Огієнка відбулась презентація монографії про ректора Кам’янець-Подільського педагогічного інституту в 1967-1977 роках, завідувача кафедри загально-технічних дисциплін (1968-1983рр.), першого завідувача кафедри методики викладання фізики і ТЗН — «Іван Вікторович Івах: людина, вчений-методист, менеджер вищої освіти» (Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня “Рута”», 2023. 546 с.). Автори: Олександр Комарніцький, академік НАНВО України, доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії України, заступник декана історичного факультету з наукової роботи та міжнародних зв’язків К-ПНУ імені Івана Огієнка, заступник голови Хмельницької обласної організації НСКУ; Віктор Федорчук, кандидат психологічних наук, професор кафедри соціальної роботи, психології та соціокультурної діяльності імені Тамари Сосновської навчально-реабілітаційного ЗВО «Кам’янець-Подільського державного інституту».
У монографії проаналізовано життєвий і трудовий шлях, організаторську, громадську, педагогічну та науково-дослідницьку діяльність Івана Вікторовича Іваха.
Іван Вікторович народився в 1918 року у селянський сім’ї у с. Балакири Городецького району на Хмельниччині. В 1934 році, після закінчення сільської неповної середньої школи, навчався на робфаці, а в 1935 році став студентом фізико-математичного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. В 1939 році закінчив вуз з відзнакою. 27 листопада 1939 р. його призвали до Червоної Армії, де він служив у 390 гаубичному артилерійському полку замполітруком до початку Великої Вітчизняної війни. Далі пішов на фронт. 22 серпня 1941 р. під час виконання бойового завдання був поранений, а 1 вересня був взятий в полон, де знаходився в таборах для військовополонених. 21 квітня 1942 р. під час роботи втік і 5 травня перейшов лінію фронту до частин Радянської Армії. Був призначений командиром 252 танкової бригади. В грудні 1942 р. був переведений командиром 39 танкової бригади, а у червні 1943 р. — начальником обчислювальної команди 1501 винищувально-протитанкового артилерійського полку до кінця війни. З липня 1944 р. по липень 1945 р. — разом з частинами Радянської Армії пройшов Румунію, Угорщину, Австрію та Чехословаччину. 12 грудня 1945 р. був демобілізований.
В 1946 році прибув до Кам’янецьПодільського, працював вчителем фізики, з 1950 року – викладачем кафедри фізики педагогічного інституту. 24 березня 1967 року став ректором Кам’янець-Подільського педагогічного інституту.
Досвідчений педагог і науковець, вихователь робив свою справу професійно і чесно, сумлінно. Постійною турботою ректора було розширення, зміцнення та удосконалення навчально-наукової бази інституту. Так, продовжувався активний процес створення нових кабінетів та лабораторій, обладнаних сучасними приладами, установками, наочністю. В 1970 року було обладнане просторе приміщення бібліотеки та читального залу. Ректор постійно дбав про удосконалення навчального процесу. З метою прискорення адаптації в умовах академічного життя для першокурсників читались методичні лекції. Для студентів 3 курсу було введено факультатив “Технічні засоби навчання”. Зацікавлено працював зі студентами з свого фаху. На високому професійному рівні читав лекції, проводив практичні і лабораторні заняття з методики викладання фізики. Велику увагу приділяв організації науково-дослідної роботи в інституті. Абсолютна більшість викладачів займалась науково-дослідною роботою. Велась активна наукова та громадська робота серед студентів. Успішно діяли студентські будівельні загони, факультет громадських професій, студентська лекторська група, колективи художньої самодіяльності. Постійною турботою ректора було питання поліпшення побутових умов студентів. В 1970 році у центральному навчальному корпусі стала до ладу їдальня з великим залом. Через чотири роки вступив у дію новий гуртожиток.
На сьогоднішній день багато його сучасників згадують Івана Вікторовича як людину, що внесла значний вклад у розбудову інституту. Саме завдяки його зусиллям була створена кафедра методики викладання фізики і ТЗН, яка була перейменована з кафедри загально-технічних дисциплін і креслення (створена у 1963 році) за Наказом Міністерства освіти УРСР № 231 від 29 серпня 1980 р. На той час кафедра забезпечувала читання таких дисциплін: методика викладання фізики, практикум з розв’язування фізичних задач, історія фізики, технічні засоби навчання (для всіх факультетів), електротехніка, радіотехніка, технологія матеріалів і техніка безпеки з практикумом у навчальних майстернях, креслення, охорона праці.
Маючи певний великий досвід роботи у школі, Іван Вікторович вивчає мистецтво викладання фізики, знайомиться з передовим педагогічним досвідом, розробляє ряд демонстраційних приладів, методику викладання окремих тем шкільного курсу фізики. Свої розробки публікує в наукових журналах та наукових збірниках. І не пориває зв’язків із школами міста, тут же перевіряє на практиці свої конструкції і теоретичні посилання.
Після 10 років плідної праці на посаді ректора, далі він залишився працювати завідуючим кафедри. І на цій посаді Іван Вікторович — у постійному пошуку. Він розробляв лабораторні роботи, доклав багато зусиль для обладнання лабораторій, вивчав програмування. Під керівництвом Івана Вікторовича лабораторії з методики і техніки шкільного фізичного експерименту були повністю автоматизовані, обладнані сучасними засобами навчання, контролюючими засобами навчання. Як викладач, Івах І.В. активно працював на курсах поглибленої перепідготовки вчителів.
Науково-методичні інтереси і погляди Івана Вікторовича тісно перепліталися з науковою діяльністю відомих не лише в Україні, але й далеко за її межами методистами, такими як: Гончаренко С.У., Бугайов О.І., Коршак Є.В. та інші. їх єднала спільна співпраця щодо проведення постійно діючого республіканського науково-методичного семінару, рецензування книг та посібників, спільні видання навчально-методичної літератури. У свій час він був визнаним в Україні рецензентом науково-методичних праць. Тривалий час Івах І.В. був членом редакційної колегії збірника “Удосконалення шкільного фізичного експерименту”, що видавався у Києві. Завдяки творчій методичній діяльності багато випускників пішли по шляху свого учителя. Дарманський М.М., Тюрін В.П., Хіміч В.В., Гуменюк М.Г., Лісовий І.М. та інші знані його послідовники на освітянській ниві, які багато зробили і роблять для подальшого розвитку методичної науки та в напрямку удосконалення технологій навчання фізики в школі.